Wire China публікує книгу свідчень тих, хто вижив у «чорних в’язницях», передмову: Ковріг розбирає, як стеження у визначених місцях ламає волю через тривалу ізоляцію та допити

Повний звіт

According to the October 25 Wire China publication, Kovrig's foreword to the third edition of Safeguard Defenders' 'The People's Republic of the Disappeared' (published in adapted form) begins with the sequence: before defendants are charged, summarily tried and summarily convicted, they undergo a long period of solitary confinement and mental anguish known as 'residential surveillance at a визначене місце», або RSDL. Ковріг пише: «RSDL спричиняє психологічне та фізичне погіршення та майже або повний психічний зрив. Єдиний порятунок — зізнання. That's when your captors offer a poisoned chalice of relief that embodies the old Soviet line, "show me the person, and I'll show you the crime".' [1]

Зображення в книзі повсякденної рутини RSDL є дуже програмним: раптовий рейд, одягання капюшонів або зав’язування очей, наручники, переведення в таємне місце, ув’язнення в оббитій камері; камера вміщує лише жорстке ліжко, кілька предметів одягу та елементарних туалетних приналежностей, без дзеркал, без виходу; співробітники громадської безпеки або державної безпеки в цивільному не повідомляють нікому про місцезнаходження або умови утримання затриманого; закон дає право затриманому залучати адвоката, але у справах державної безпеки тюремники можуть відмовити в доступі до адвоката принаймні до завершення допиту та підготовки справи — процес, який може зайняти рік. Аналіз Ковріга полягає в тому, що RSDL, контролюючи всі чотири виміри досвіду й особливо час, робить державу єдиною точкою відліку: затемнені штори закривають вікна, немає годинників, немає денного світла, постійне штучне освітлення, циркадні ритми незакріплені; принаймні протягом перших місяців, нічого для читання та жодного листування із зовнішнім світом, окрім 30-хвилинної консульської зустрічі для іноземних громадян; монотонність перетворює години на вічність. [1]

У цитованих свідченнях згадуються імена кількох власників облікових записів: адвокат із прав людини Суй Муцін згадує, що «біль сумувати за моєю родиною був найгіршим стражданням»; активістка за права жінок Лі Цяочу каже, що без соціального контакту: «Якби вони просто вирили яму і кинули мене туди, можливо, ніхто б навіть не дізнався»; адвокат Се Ян був змушений годинами сидіти на високому стільці, звісивши ноги й не дістаючи до землі, тиск набрякав ноги та завдавав нестерпного болю; Тайванський адвокат Лі Мін-Че розповідає, що «офіцери використовували мою психічну слабкість за допомогою прорахованих погроз і обіцянок, полюючи на мій відчай»; і мемуари австралійської журналістки Чен Лей — її схопили агенти Міністерства держбезпеки в 2020 році — цитує Kovrig як посилання. Висновок Ковріга: «Того, чого кінематографічні зображення тортур досягають через шок і видовище, RSDL досягає через всебічність і тривалість. За законом він може тривати до шести місяців, зазвичай після цього йдуть роки ув’язнення та тюремне ув’язнення. Шрами, які він завдає, зберігаються набагато довше». [1]

У статті також цитуються стандарти та погляди на рівні ООН: стандарти ООН забороняють одиночне ув’язнення протягом більше ніж п’ятнадцяти днів поспіль, після чого це може вважатися тортурами, згідно зі спеціальним доповідачем ООН з питань тортур; інші експерти ООН вважають RSDL насильницьким зникненням і закликають до його припинення. Далі Ковріг описує механізм допиту: сотні годин допиту, що поєднує процедури китайської поліції з реформою мислення та технікою політичної лояльності, що датується першими десятиліттями партії; кругові міркування («якщо ти не робив нічого проти закону, то чому ти тут?»); сфабриковані дилеми в'язня (попередження, можливо, помилкові, що інші вже зізналися та звинуватили вас); депривація сну (порушення міркувань, суджень, пам’яті та уваги, здатне викликати галюцинації, марення та параною); і система, в якій співпраця приносить невеликі привілеї — книги, пересування, кращу їжу — тоді як відмова від співпраці приносить нагадування про страждання близьких або загрози завдати їм шкоди; зрештою, затриманий повинен написати та переписати заяви про покаяння, самокритику та зізнання, доки тюремники не вважатимуть, що повзання є достатньо жалюгідним, а скоєні злочини – достатньо серйозними, щоб виправдати вирок, який призначить держава. [1]

Примітка про перевірку та посилання на записи цього сайту: основні факти — публікація The Wire China 25 жовтня адаптованої передмови Kovrig і публікація Safeguard Defenders третього видання, в якому зібрані нові облікові записи від першої особи — підтверджуються самою сторінкою публікації; але свідчення в книзі є власними заявами власників облікових записів, які не підтверджені окремо судом чи незалежним розслідуванням, а аналіз Ковріга є коментарем, а не судовим висновком, тому цей запис документує лише «публікацію книги та її претензії», а не надає деталі свідчень як факти, підтверджені цим сайтом. Додаткова примітка: «Звіт Safeguard Defenders RSDL», відібраний у раунді цього сайту 24 жовтня, був повторним тиражем старішого звіту, а не такою ж публікацією, як щойно опубліковане третє видання книги від 25 жовтня, тому це не дублікат. Цей запис оцінено як «перебуває на поточній перевірці». [1]