П’ятьох уйгурів, затриманих у Таїланді, загрожує депортація: WUC попереджає, що двоє чоловіків, яких перевели до імміграційного ізолятора після королівського помилування, очікують неминучого повернення; НСК Тайланду має прийняти рішення щодо всіх п’яти

Повний звіт

Відповідно до розсилки ANI від 30 жовтня, Конгрес заявив, що двоє чоловіків-уйгурів отримали королівське помилування та були переведені зі звичайного ув’язнення до закладу для імміграційного ув’язнення 21 жовтня, попередивши, що їхня депортація неминуча. Ці двоє є одними з п’яти уйгурів, які залишаються під вартою в Таїланді, з більшої групи з приблизно 300 уйгурів, які втекли від переслідувань у Китаї та були затримані біля тайсько-малайзійського кордону в березні 2014 року. Конгрес заявив, що в 2015 році влада Таїланду депортувала 100 уйгурів із групи до Китаю. Тих, хто залишився, роками утримували в центрах ув’язнення іммігрантів, які Конгрес описав як фактичне ув’язнення без зв’язку з зовнішнім світом: нібито їм було відмовлено в доступі до законного представництва та неурядових організацій, вони отримували неадекватну медичну допомогу та харчування та мали обмежені можливості для фізичних вправ. П'ятеро учасників угруповання загинули під час затримання. [1]

Крім того, Конгрес заявив, що в 2025 році ще 40 уйгурів були депортовані до Китаю, незважаючи на широку політичну та громадську опозицію. За даними організації, їхні сім'ї не змогли встановити зв'язок ні з ким із депортованих, і ні китайська, ні таїландська влада не надали доказів життя навіть через рік після їхньої депортації. Організація описала ситуацію як насильницьке зникнення, стверджуючи, що депортовані уйгури фактично зникли після повернення до Китаю. Застерігаючи від депортації решти затриманих, Конгрес заявив, що Таїланд порушить свої міжнародно-правові зобов’язання, якщо поверне двох чоловіків до країни, де вони можуть зіткнутися з серйозними ризиками тортур і насильницького зникнення, посилаючись на Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ICCPR), Конвенцію проти тортур (CAT) і Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (ICPPED), а також принцип невидворення, який забороняє повертати осіб до країн, де вони стикаються з ризиком тортур, іншого забороненого жорстокого поводження або насильницького зникнення. [1]

Як повідомляє Khaosod English від 30 жовтня, у внутрішньому меморандумі, отриманому виданням, йдеться, що Рада національної безпеки Таїланду має вирішити, чи будуть п’ятьох уйгурських ув’язнених репатріювати до Китаю. У меморандумі, що просочився, йдеться про те, що посольство Китаю в Бангкоку вимагає репатріації всіх п’ятьох затриманих, а також зазначається, що міністерство закордонних справ Таїланду повідомило посольству, що рішення залишається за NSC. Записка також показує, що двоє з п'яти щойно відбули терміни ув'язнення за втечу з тайських імміграційних місць утримання; наприкінці минулого тижня вони були звільнені з в'язниці та переведені до центру ув'язнення імміграційної поліції. Кріттапорн Семсантад, програмний директор у Фонді прав миру, підтвердила зміст внутрішньої записки Khaosod English, сказала, що комітет Палати представників запросив представників Міністерства закордонних справ і NSC, щоб пояснити ситуацію, і сказала, що вона дуже стурбована двома нещодавно звільненими затриманими, закликаючи Таїланд не повертати їх до Китаю. [2]

Генеральний секретар Amnesty International Агнес Калламард, яка перебуває з робочим візитом у Таїланді, повідомила Khaosod у четвер вдень, 29 жовтня, що вона сподівається, що уряд не відправить п'ятьох затриманих назад, де вони ймовірно піддадуться тортурам. «Будь ласка, не відправляйте їх назад до країни, де їх можуть катувати», — сказав Калламард. У п’ятницю вона має зустрітися із заступником постійного секретаря закордонних справ Четтафаном Максамоханом, а також із представником ООН у відділенні ООН у Бангкоку; спроба зустрітися з прем'єр-міністром Анутіном Чарнвіракулом не увінчалася успіхом, оскільки офіс прем'єр-міністра послався на його зайнятість. «Це питання зобов’язань [уряду Таїланду] щодо прав людини. Ці люди є жертвами порушень прав людини, включаючи тортури», — сказав Калламард, додавши, що уряд Таїланду повинен просто сказати Китаю: «Ми не знаємо, де вони», а не репатріювати їх. Окремо Khaosod English повідомила, що NSC повідомив на своїй офіційній тайській та англомовній сторінці у Facebook у середу, що він прийняв посла Китаю Чжана Цзяньвея, який привітав нового голову NSC, генерала Чайпруака Доунгпрапата, зі вступом на посаду; обидві сторони обмінялися думками з питань безпеки, включаючи співпрацю між правоохоронними органами Таїланду та Китаю та зусилля проти онлайн-злочинності. [2]

Згідно із заявою, президент WUC Тургунджан Алавдун сказав: «Таїланд не повинен депортувати цих уйгурських біженців до Китаю, оскільки це ризикує зробити його співучасником триваючого геноциду проти уйгурів». Він додав, що всі країни зобов’язані дотримуватися міжнародного права та рішуче відкидати репресії проти уйгурів як у Китаї, так і за його межами. Конгрес закликав Таїланд утриматися від депортації двох чоловіків-уйгурів і групи з п’яти затриманих до Китаю, закликав уряди третіх країн запропонувати можливість переселення всім п’ятьом уйгурам, які зараз утримуються в звичайних і імміграційних колоніях, і закликав Європейський Союз, ООН та уряди третіх країн мобілізувати міжнародний тиск на Таїланд, щоб гарантувати, що жоден затриманий уйгур не буде депортований до Китай. На момент публікації не повідомлялося про публічну реакцію НСК Таїланду чи Міністерства закордонних справ на зміст меморандуму чи заяву Конгресу; рішення РНБО не прийнято. [1][2]

Примітка про перевірку та посилання на записи цього сайту: основні факти — існування та зміст заяви Конгресу від 30 жовтня, переведення двох чоловіків до імміграційного ізолятора 21 жовтня, передісторія п’ятьох затриманих та історія депортації у 2015 та 2025 роках, внутрішній запис про незавершене рішення NSC та запит Пекіна щодо всіх п’яти, а також апеляція Калламарда від 29 жовтня. і розклад зустрічей на 30 жовтня — взято з розсилки ANI та звіту Khaosod English від 30 жовтня відповідно; сама записка не була підтверджена офіційними особами Таїланду, і ніякої депортації ще не відбулося. Такі характеристики, як «геноцид», є претензіями Конгресу, повсюди зберігаючи приписування. На цьому сайті раніше не фіксувалося питання депортації з Таїланду (повідомлення за лютий 2025 року було відсіяно в раунді 25 жовтня як поза вікном), тому це перший повний запис проблеми в цьому раунді; Запис цього сайту від 29 жовтня про те, як Конгрес закликає президента Німеччини підняти питання про права уйгурів під час його візиту до Китаю, стосується тієї ж організації, але окремого епізоду, перерахованого поряд із цим записом без об’єднання випадків. Цей запис оцінено як «перебуває на поточній перевірці» і буде слідувати за рішенням NSC і долею п’ятьох чоловіків. [1][2]

Оновлення (30 жовтня 2026 р., Уйгурський проект прав людини): після заяви Всесвітнього уйгурського конгресу від 30 жовтня Уйгурський проект прав людини (UHRP) оприлюднив термінове звернення того ж дня о 15:00. EDT, закликаючи уряд Таїланду припинити будь-які плани депортації двох чоловіків-уйгурів, які зараз утримуються в імміграційних ізоляторах, попереджаючи, що їм загрожує серйозний ризик тортур, насильницьких зникнень та інших серйозних порушень прав людини, якщо вони повернуться до Китаю. Виконавчий директор UHRP Омер Канат підкреслив, що Таїланд повинен виконувати свої міжнародні зобов’язання, запобігаючи депортаціям, і закликав уряди в усьому світі тиснути на Таїланд дипломатичним шляхом і на треті країни, щоб вони запропонували переселення всім п’ятьом уйгурам, які залишаються під вартою. UHRP знову заявила, що 40 чоловіків-уйгурів, примусово повернутих Таїландом у лютому 2025 року, залишаються зниклими безвісти, без незалежно підтверджених доказів життя; і що раніше Таїланд депортував 109 уйгурів у 2015 році (цифра дещо відрізняється від 100, наведених у заяві Конгресу; у цьому записі обидві цифри вказані без узгодження). UHRP стверджувала, що будь-яка подальша депортація знову порушить принцип невидворення, і наголосила на зобов’язаннях Таїланду за міжнародним правом як держави-учасниці як Конвенції проти тортур (CAT), так і Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (ICPPED). UHRP закликала Таїланд негайно припинити будь-які депортації, звільнити п’ятьох затриманих, що залишилися, і сприяти їх безпечному переселенню в треті країни. На момент публікації рішення Ради національної безпеки Таїланду не прийнято. [3]

Оновлення (31 жовтня 2026 р., спільна заява трьох тайських правозахисних мереж): після звернень 30 жовтня Всесвітнього уйгурського конгресу та Уйгурського проекту з прав людини, Коаліція за права біженців та осіб без громадянства, Робоча група з питань мігрантів і Таїландський консорціум міграційних реформ 31 жовтня оприлюднили спільну заяву, в якій закликали уряд Таїланду не повертати двох Чоловіки-уйгури утримуються в центрі ув'язнення для імміграції Суан Пху в Бангкоку в Китай. У заяві йдеться, що двоє чоловіків повідомили своїм законним представникам, що вони не погоджуються повертатися до Китаю, і що їхнім адвокатам не дозволили бачитися з ними після того, як 21 жовтня їх перевели з в’язниці до імміграційного ізолятора. Три мережі попередили, що на майбутньому засіданні Ради національної безпеки може бути включено до порядку денного долю двох біженців — як це сталося 27 лютого 2025 року, коли рішення Ради національної безпеки призвело до повернення 40 уйгурських біженців з того самого центру ув’язнення до Китаю, з жодним з яких після цього не вдалося зв’язатися. У заяві цитується зустріч 27 жовтня між послом Китаю в Таїланді Чжан Цзяньвеєм і новим генеральним секретарем ради генералом Чайпруаком Дунгпрапатом, «лише через кілька днів після того, як обох перевели до центру ув’язнення», як підставу для «глибокого занепокоєння тим, що двоє біженців стикаються з реальним ризиком примусового повернення»; Жоден уряд не згадував цих двох чоловіків. За словами колишнього члена парламенту Каннаві Суебсанга, який довго стежив за цією справою, наприкінці серпня Китай офіційно звернувся до Міністерства закордонних справ Таїланду з вимогою повернути п’ятьох чоловіків-уйгурів, які тоді утримувалися в центральній в’язниці Клонг Прем; міністерство відповіло, написав він у Facebook, що рішення належить відповідним органам і що «побажання осіб також повинні бути враховані»; він розумів, що рада, ймовірно, збиратиметься наступного тижня і що уйгурське питання «може бути серед» обговорюваних питань. Каннаві також опублікував, за його словами, два листи від уйгурських в’язнів у Клонг-Премі: один написаний у 2022 році, в якому говорилося, що письменнику та батькам письменника може загрожувати смертна кара, якщо вони повернуться до Китаю, і один, написаний у 2026 році, у якому говорилося, що письменник був готовий залишитися під вартою, але не хотів повертатися (Кезет зазначив у публікації, що не бачив листів). Три мережі вказали на існуючий легальний шлях до третьої країни: пункт 8 постанови про депортацію, підписаної прем’єр-міністром Анутіном Чарнвіракулом 26 серпня (опубліковано в Royal Gazette 27 серпня), дозволяє третій країні або міжнародній організації запитувати особу, якій загрожує тортури або насильницьке зникнення, за письмовою згодою цієї особи — запит надіслати через дипломатичні канали протягом семи днів після наказу про депортацію та передачі. має бути завершено протягом 30 днів. У заяві міститься чотири вимоги: припинити примусове повернення уйгурів до Китаю; негайний доступ до чоловіків для їхніх адвокатів, Національної комісії з прав людини та УВКБ ООН; повага до «вільних та обґрунтованих рішень» чоловіків; та переселення в третю країну, яка бажає їх прийняти. Окремо, згідно з інформацією, наданою Фондом прав миру парламентському комітету, офіційний представник МЗС заявив у вересні, що одна країна запропонувала взяти двох чоловіків. Національна комісія з прав людини Таїланду минулого року виявила, що депортація 2025 року порушила принцип невидворення та закон Таїланду про заборону катувань 2022 року, і закликала раду переглянути можливість повернення п’ятьох чоловіків-уйгурів, які тоді ще перебували у в’язниці (включно з двома, які зараз перебувають під вартою імміграції). На момент публікації Офіс Ради національної безпеки визнав, але не відповів на письмові запитання Кьозет, і рішення Ради не було прийнято. [4]