China Rights Record Незалежний бюро доказів
← Назад до всіх записів
Триває перевірка Примусове вилучення органів
Опубліковано: 2026-11-07 · Дата події:2026-10-20

Звіт ETAC показує, що комітети КПК домінують у системі медицини та трансплантації Китаю, причому 19 лідерів трансплантології визначені як члени партії; у звіті говориться, що така структура дозволить системним зловживанням відбуватися, «не виявляючи їх ззовні».

🔊 Аудіозапис цього запису на китайській мові доступний на китайській сторінці. 简体中文

20 жовтня 2026 року Міжнародна коаліція за припинення зловживання трансплантацією в Китаї (ETAC) опублікувала перший звіт із серії «Червоні прапори: індикатори поточного зловживання трансплантацією в Китаї» під назвою «Контроль Комуністичної партії Китаю: контроль партії над медичною професією та сектором трансплантації Китаю», автором якої є Сара Кук, колишній керівник досліджень Китаю, Гонконгу та Тайваню у Freedom. Будинок. Спираючись на офіційні китайські джерела та академічні дослідження, у звіті стверджується, що контроль КПК над медичною системою Китаю та сектором трансплантації є структурним: практично кожен заклад охорони здоров’я має партійний комітет, а посада партійного секретаря є вищою за директора лікарні, медичного директора та інший клінічний та адміністративний персонал, при цьому проникнення партії посилюється з 2018 року; дослідники ідентифікували 19 підтверджених випадків у 12 провінціях, коли видатний хірург-трансплантолог або директор центру також був членом КПК (неповний підрахунок), шість із яких були партсекретарем або заступником секретаря лікарні. З 33 членів у списку Національного комітету з донорства та трансплантації органів у 2016 році (комітет був створений у 2013 році Національною комісією охорони здоров’я та Товариством Червоного Хреста Китаю та безпосередньо контролюється Державною радою), 17 (52%) були підтвердженими членами КПК, включаючи майже всі найвищі керівні посади, разом із двома чиновниками з Департаменту матеріально-технічного забезпечення Центральної військової комісії. Організації із заготівлі органів (ОПО) є не самостійними юридичними особами, а внутрішніми підрозділами лікарень трансплантології, які потребують органів; Товариство Червоного Хреста Китаю, офіційно назване «стороннім» перевіряльником у процесі пожертвування, є громадською організацією, яка контролюється державою під партійним керівництвом; Комітети лікарняної етики також глибоко проникнуті членами КПК, і їх процедури затвердження відрізняються від практики в Північній Америці, Європі та Південній Америці. У звіті робиться висновок, що домінування партії в OPO, національному наглядовому органі та комітетах з лікарняної етики «створює по суті єдину структуру», в якій весь ланцюжок від закупівлі до трансплантації «відбувається в установах, що діють під прямим політичним керівництвом КПК», і «в китайській системі немає точки, де існує справжній незалежний нагляд». Кук чітко обмежує твердження: «Ця архітектура не доводить, що зловживання мають місце», але вона демонструє, що «структурні умови як для системних зловживань, так і для приховування повністю існують»; якби КПК і китайські лікарні хотіли підтримувати секретний, недобровільний потік постачальників поряд з офіційним добровільним потоком, вони могли б зробити це в рамках цієї структури, «не виявляючи це ззовні». У звіті також зазначається, що після офіційного скасування політики однієї дитини в 2015 році контрольовані державою лікарні в Сіньцзяні слугували оперативними центрами для того, що дослідники охарактеризували як систематичну кампанію з придушення народжуваності, націлену на уйгурських та інших жінок меншин, і фіксує тривале політичне зловживання психіатрією. Bitter Winter опублікував аналіз звіту 7 листопада. Цей запис підтверджує публікацію ETAC звіту та результатів дослідження, які він містить; щодо того, чи відбуваються зловживання, власний автор звіту прямо обмежує претензію аналізом структурних умов, а не доказами, і цей сайт повідомляє про це сумлінно, тому перевірка триває. [1][2][3][4]

Чому це важливо

Цей звіт варто записати з трьох причин. По-перше, це перший випадок, коли цей сайт висвітлює примусове вилучення органів, заповнюючи давню прогалину: звинувачення стосуються практикуючих Фалуньгун, уйгурів, тибетців, християн та інших переслідуваних груп, у тій же темі, що й записи про репресії та релігійні переслідування в Сіньцзяні, які вже містить цей сайт; оскільки раніше не було записів на цю тему, цей звіт є підходящою точкою для входу. По-друге, метод аргументації звіту сам по собі примітний: Кук прямо не стверджує, що зловживання мають місце, але демонструє структурні умови, за яких зловживання можуть відбуватися і не можуть бути виявлені ззовні — партійні секретарі над директорами лікарень, закупівельні організації, підпорядковані лікарням, відсутність незалежного нагляду, а викривачам загрожує ув’язнення та звинувачення в державній таємниці; цей аргумент перетворює «жоден лікар не звернувся» з доказу відсутності зловживань на доказ того, що система працює, як задумано. По-третє, доказовою базою є публічна офіційна документація: списки партійних призначень, список членів Національного комітету з донорства та трансплантації органів і звіт Хуан Цзефу за 2020 рік про розвиток трансплантації органів — матеріали, які кожен може перевірити повторно; чи справедливі висновки звіту, залежить від достовірності цих публічних матеріалів, а не від неперевіреної секретної інформації, саме тому її можна записати. [1][2][3][4]

Повний звіт

Основи звіту: ETAC – це незалежна міжнародна неурядова організація в Австралії, заснована в 2014 році юристами, науковцями, медичними працівниками та правозахисниками; серія «Червоні прапори» має на меті розвінчати на науковій основі два твердження — по-перше, що комуністичний уряд Китаю взагалі не причетний до вилучення органів (власна позиція китайського уряду), і по-друге, що уряд провів глибокі структурні реформи в останні роки, які фактично виключають будь-яку можливу участь державних установ. Перший звіт написала Сара Кук, яка раніше працювала директором з досліджень Китаю, Гонконгу та Тайваню у Freedom House, де вона керувала щомісячним «China Media Bulletin» і була автором п’яти спеціальних звітів про авторитаризм у КНР, а тепер керує China Rights Analytics and Advising та інформаційним бюлетенем UnderReported China. Звіт опубліковано 20 жовтня 2026 р.; Bitter Winter опублікував його аналіз 7 листопада. [1][2][4]

Партійний комітет у лікарні: у звіті зазначається, що постановами Міністерства охорони здоров’я, виданими в 1978 та 1982 роках, державні лікарні повинні працювати за «системою відповідальності директорів під керівництвом партійного комітету» — партійний комітет, а не директор лікарні, перебуває на вершині інституційної ієрархії, а найвпливовішою особою в китайській державній лікарні є партійний секретар, чиї повноваження щодо персоналу, дисципліни та основних рішень замінюють повноваження лікарів та адміністраторів, відповідальних за надання та контроль за наданням медичної допомоги. У 2018 році Головне управління ЦК КПК опублікувало офіційні висновки щодо зміцнення партійної роботи в державних лікарнях, подальшої інституціоналізації та посилення управління партійними комітетами та вимоги, щоб партійне керівництво було включене в «кожний аспект управління лікарнею». Колишній лікар внутрішньої медицини, який практикував у окружній лікарні в провінції Ляонін протягом майже двох десятиліть, а зараз проживає за межами Китаю, підтвердив ієрархію у звіті: «У нашій лікарні була філія КПК і секретар. І в цій системі секретар випереджав начальника лікарні. У материковому Китаї все працює саме так». [1][2]

Три центральні учасники системи трансплантації: організації із заготівлі органів (OPO) — на відміну від інших країн, OPO в Китаї не є ані юридично незалежними організаціями, ані відокремленими від лікарень, які потребують органів і виконують трансплантацію; У «Звіті про розвиток трансплантації органів у Китаї (2015–2018)» Хуан Цзефу, опублікованому в 2020 році, прямо визнається, що в Китаї OPO «не є незалежною юридичною особою, яка відрізняється від американської». Будучи допоміжними установами державних лікарень, OPO отримують свої ресурси від уряду, повинні слідувати урядовій політиці та керуються керівною структурою лікарні, зрештою, партійним комітетом лікарні. Національний комітет з донорства та трансплантації органів (NODTC) є державним органом, заснованим у 2013 році Національною комісією охорони здоров’я та Товариством Червоного Хреста Китаю та безпосередньо підконтрольним Державній раді; він контролює Китайську систему реагування на трансплантацію органів (COTRS), централізовану цифрову платформу, через яку протікають усі закупівлі та розподіл органів; з 33 членів останнього загальнодоступного списку, починаючи з 2016 року, 17 (52%) були підтвердженими членами КПК, включаючи майже всі найвищі керівні посади, поряд з двома чиновниками з Департаменту матеріально-технічного забезпечення Центральної військової комісії та двома іншими військовими чиновниками, чиє членство в КПК не вдалося підтвердити. У лікарняних етичних комітетах члени CCP широко представлені, і їхні процедури затвердження відрізняються від стандартної практики в Північній Америці, Європі та Південній Америці — ці системи не вимагають аналогічного голосування комітету перед вилученням органів, натомість покладаються на одного-трьох клініцистів, які не беруть участі в трансплантації, щоб підтвердити дотримання етичних і правових стандартів, включаючи оголошення смерті. [1][2]

Висновок і його межі: у звіті робиться висновок: «Взяті разом, партійне домінування ОПО, національний наглядовий орган і лікарняні етичні комітети утворюють по суті єдину структуру. Весь ланцюжок діяльності — від закупівлі до трансплантації — відбувається в установах, що працюють під прямим політичним керівництвом КПК». «У цій системі стимули брати участь у зловживаннях або приховуванні є структурно сильнішими, ніж стимули захищати жертв і викривати порушення», і «в китайській системі немає місця, де існує справжній незалежний нагляд». Немає ні незалежного регулятора, ні професійної асоціації, ні організації із закупівель, ні комітету з етики, ні наглядового органу, який би перебував поза партійно-державною ієрархією. Круг повний». Кук також чітко пише: «Ця архітектура не доводить, що відбуваються зловживання». Але це показує, що «якби КПК і китайські лікарні хотіли підтримувати секретний, недобровільний потік постачальників поряд з офіційним добровільним потоком, вони могли б зробити це в рамках цієї структури, щоб це не було виявлено ззовні». Тому відсутність китайських інформаторів не є доказом того, що зловживань не відбувається. Це також може бути доказом того, що система працює, як задумано». [1][2]

Крім того, у звіті зазначається, що медичні працівники були залучені до державного контролю над населенням: відповідно до політики однієї дитини лікарні десятиліттями проводили примусові аборти та стерилізацію як звичайні інституційні функції; оскільки цю політику було офіційно скасовано в 2015 році, подібні зловживання тривали в Сіньцзяні, де контрольовані державою лікарні слугували оперативними центрами для того, що дослідники охарактеризували як систематичну кампанію з придушення народжуваності, націлену на уйгурських жінок та жінок інших меншин. Він також фіксує давно задокументовані політичні зловживання психіатрією, під час яких лікарі діагностували та затримували дисидентів і релігійних практикуючих як психічно хворих за вказівкою держави, а також приховування SARS (2002–2003) і справу Лі Веньляна (Ухань, кінець 2019 року; помер 7 лютого 2020 року) як прецеденти для медичних працівників. будучи змушеним мовчати. Довідкова інформація: у березні 2020 року незалежний трибунал Китаю після 12 місяців розгляду, включаючи п’ять днів публічних слухань, одноголосно дійшов висновку, що примусове вилучення органів «здійснювалося протягом багатьох років по всьому Китаю у значних масштабах», що практикуючі Фалуньгун були «одним — і, ймовірно, основним — джерелом постачання органів», і що для уйгурів він мав докази медичного тестування в масштабах, які могли дозволити їх, серед іншого, використовують для того, щоб стати «банком органів». [1][2]

Примітка щодо перевірки та час: цей запис підтверджує публікацію ETAC звіту та результатів дослідження, які він містить (на основі офіційних документів та академічних досліджень); щодо того, чи відбуваються зловживання, автор звіту чітко обмежує претензію аналізом структурних умов, а не доказом — «Ця архітектура не доводить, що зловживання мають місце» — і цей сайт повідомляє про це сумлінно, не роблячи жодних тверджень, крім звіту. Заяви звіту про придушення народжуваності в Сіньцзяні та політичне зловживання психіатрією є висновками, зробленими на основі поточних розслідувань, які тут пов’язані зі звітом. Примітка щодо часу: звіт було опубліковано 20 жовтня 2026 року, реліз EINPresswire послідував 23 жовтня, а Bitter Winter опублікував свій аналіз 7 листопада; цей сайт раніше не висвітлював примусове вилучення органів і записує цю тему вперше в цьому циклі. Триває перевірка. [1][2][3][4]

Першоджерела

Посилання вище вказують на оригінальних видавців цитованих звітів або статей. Їхні висновки наведені в тексті та не означають, що цей сайт незалежно перевірив кожну фактичну заяву.

Ця сторінка перекладена машиною; китайський оригінал має перевагу в разі будь-яких розбіжностей.